консульський

-а, -е.

Прикм. до консул і консульство.

••

Ко́нсульська екзеквату́ра — дозвіл держави перебування на реалізацію консульських функцій.

Ко́нсульська легаліза́ція — встановлення і засвідчення справжності підписів на документах та актах і відповідності їх законам держави перебування.

Ко́нсульська посадо́ва осо́ба — будь-яка особа, включаючи главу консульської установи, якій доручено виконання відповідних функцій.

Ко́нсульська устано́ва — будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентво іноземної держави (в тому числі персонал, споруди та приміщення).

Ко́нсульська юрисди́кція — привілей непідсудності іноземців місцевим законам і судам у кримінальних і цивільних справах, а також розгляд цих справ консулом тієї держави, громадянином якої є іноземець.

Ко́нсульське пра́во — частина міжнародного права, пов'язана із виконанням консулом його функцій.

Ко́нсульське представни́цтво — один із органів зовнішніх відносин держави, який організується в результаті встановлення консульських відносин між двома державами.

Ко́нсульський ві́дділ посо́льства — відділ при посольстві, який відає відправленням консульських функцій у столиці держави перебування або в ін. її частинах.

Ко́нсульський ко́рпус — оперативний персонал усіх консульських установ, які знаходяться в якомусь певному пункті держави перебування.

Ко́нсульський о́круг — певна територія держави перебування, на якій консульська посадова особа виконує покладені на неї зобов'язання.

Ко́нсульський пате́нт — документ, який підтверджує факт призначення відповідної особи главою самостійної консульської установи.

Ко́нсульський уста́в — зведення правил, які регулюють організацію та роботу консульських установ.

Ко́нсульський щит — вивіска із зображенням герба країни та назвою консульської установи мовами держави, що представляється та держави перебування.

Ко́нсульські збо́ри — платежі, що їх стягують відповідно до встановлених тарифів за дії, які консульська установа виконує за проханням громадян.

Ко́нсульські конве́нції — угоди, які укладаються між державами і містять норми консульського права.

Ко́нсульські привіле́ї — особливі привілеї, які надаються у державі перебування консульським представництвам.